Основні підходи до аналізу назв кольорів у лінгвістиці
Ключові слова:
колоративи, підхід до вивчення колоронімів, напрямки дослідження кольорів, колористика, когнітивний аспект дослідження кольороназвАнотація
У статті розглядаються основні підходи до вивчення позначення кольору з урахуванням різних аспектів та їх аналізу.
Аналіз історично-етимологічного аспекта (який передбачає вивчення історії виникнення кольороназв, їх походження та порівняльно-співставні дослідження), лінгвістичного, що включає в себе аналіз та класифікацію їх як окремої лексичної групи, комунікативного – це дослідження їх “участі”в організації діалогу між автором та читачем, когнітивного – аспект передбачає визначення ролі позначень кольору в репрезентації картини світу автора та психологічного, в якому проблема кольору активно розглядається на рівні сприйняття та відчуттів. Аналіз показав, що використання кольороназв у поезії – один із найважливіших засобів створення поетичної образності.
За колірними лексичними одиницями в різних мовах стоїть великий інформаційний потенціал: складна багаторівнева колірна символіка. Значення кольорів та асоціацій, які вони викликають, відмінні, тому проблема існування і функціонування назв кольору в мові і свідомості не обмежується виключно вузько лінгвістичним дослідженням.
Посилання
Алимпиева, Р. В. (1986). Семантическая значимость слова и структура лексикосемантической группы : на материале прилагательных-цветообозначений
русского языка. Ленинград: Издательство Ленинградского университета.
Арутюнова, Н. Д. (1999). Язык и мир человека. Москва: Языки русской культуры.
Бахилина, Н. Б. (1975). История цветообозначений в русском языке. Москва: Наука.
Бахтин, М. М. (1996). Проблема речевых жанров. В Работы 1940–1960 (Т. 5,
с. 159–206). Москва: Русские словари. Взято из http://philologos.narod.ru/bakhtin/
bakhgenre.htm.
Блинова, Л. А. (2012). Символика цвета в ранней прозе М. Булгакова (“Записки
на манжетах”). В Г. Д. Ахметова (Ред.), Филологические науки в России и за
рубежом. Материалы международной заочной научной конференции, СанктПетербург, февраль 2012 г. (с. 52–56). Санкт-Петербург: Реноме.
Брагина, А. А. (1973). Неологизмы в русском языке: пособие для студентов
и учителей. Москва: Просвещение.
Болотнова, Н. С. (1973). Филологический анализ текста: учебное пособие (5-е изд.)
Москва: ФЛИНТА. Взято 09.02.2021 из https://www.studentlibrary.ru/book/
ISBN9785976500532.html.
Василевич, А. П. (1987). Исследования лексики в психолингвистическом
эксперименте. На материале цветообозначений в языках разных систем.
Москва: Наука.
Вежбицкая, А. (1996). Обозначение цвета и универсалии зрительного восприятия
(пер. с англ.). В Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание (с. 231–291). Москва:
Прогресс.
Винокур, Т. Г. (1993). Говорящий и слушающий. Варианты речевого поведения.
Москва: Наука.
Выготский, Л. С. (1956). Мышление и речь. Избранные психологические произведения.
Москва: Издательство АПН РСФСР.
Григорьева, О. Н. (2004). Цвет и запах власти. Лексика чувственного восприятия
в публицистическом и художественном текстах. Москва: Флинта.
Гузева, О. А. (2006). Качественно-относительные имена прилагательные как один
из способов расширения лексико-семантического поля “Цвет”. В III Международные Бодуэновские чтения: И. А. Бодуэн де Куртенэ и современные
проблемы теоретического и прикладного языкознания. Труды и материалы,
–25 мая 2006 г. (с. 67–69). Казань.
Жаркынбекова, Ш. (2013). Ассоциативные признаки цветообозначений и языковое
сознание. Вестник Московского университета. 9. Филология, 1, 109–116.
Кантемір, С. О. (2003). Синтагматичні та парадигматичні властивості прикметників
кольору в німецькій мові (Автореферат кандидатської дисертації). Одеський
національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса.
Караулов, Ю. Н. (1987). Русский язык и языковая личность. Москва: Наука.
Кожина, М. Н. (1993). Стилистика русского языка. Москва: Просвещение.
Комина, Е. В. (1973). Модели цветообозначений в английском языке. (Автореферат
кандидатской диссертации). КГУ, Калинин.
Кульпина, В. Г. (2001). Лингвистика цвета: термины цвета в польском и русском
языках. Москва: Московский лицей.
Мостепаненко, Е. И. (1982). Свет как эстетический феномен. Философские науки,
, 90–98.
Петрова, Е. Ю. (2008). Цветообозначения в языковом сознании вторичной языковой
личности: на материале русского и французского языков (Автореферат
кандидатской диссертации). Московский государственный лингвистический
университет, Москва.
Пищальникова, В. А. (2000). Концептуальная система индивида как поле
интерпретации смысла художественного текста. В М. П. Одинцова (Отв. ред.),
Язык. Человек. Картина мира. Материалы Всеросийской научной конференции
(Ч. 1, с. 45–51). Омск: ОмГУ.
Потебня, А. А. (1999). Мысль и язык. Полное собрание сочинений. Москва: Лабиринт.
Прокофьева, Л. П. (2009). Звуко-цветовая ассоциативность в языковом сознании
и художественном тексте: универсальный, национальный, индивидуальный
аспекты. (Автореферат докторской диссертации). Саратовский государственный
университет, Саратов.
Садыкова, И. В. (2006). Обозначение красного цвета в русском языке в историкоэтимологическом аспекте (Автореферат кандидатской диссертации). Томский
государственный университет, Томск.
Шемякин, Ф. Н. (1960). К вопросу об отношении слова и наглядного образа (цвет
и его значение). В Мышление и речь. Известия АПН РСФСР (Вып. 13, с. 5–48).
Москва.
Фрумкина Р. М. (1984). Цвет, смысл, сходство. Аспекты психолингвистического
анализа. Москва: Наука.
Berlin, B., Kay P. (1969). Basic Color Terms: Their Universality and Evolution. Berkeley:
University of California Press.
Wittgenstein, L. (1977). Remarks on colour. Oxford: Blackwell.
