Прагматика акцентуації в політичному дискурсі (на прикладі промов Ангели Меркель)
Ключові слова:
просодія, наголос, політична промова, політичний дискурс, політична риторика, лінгвопрагматикаАнотація
У статті висвітлено результати слухового аналізу політичних промов Ангели Меркель, під час якого детально вивчалася специфіка функціонування наголосу в політичному дискурсі з позицій лінгвопрагматики. Сам політичний дискурс визначається як форма публічного виступу, якому притаманні специфічні лінгвальні та позалінгвальні засоби. Прагматичний підхід до вивчення політичного дискурсу та його просодичної структури дозволив здійснити всебічний аналіз політичних виступів та виявити роль просодичних засобів, зокрема наголосу, у реалізації політичної риторики. Просодія, як невід’ємна частина політичного дискурсу, забезпечує, з одного боку, реалізацію комунікативних намірів мовця, а з іншого – виступає певним контекстним ключем, за допомогою якого реципієнт розпізнає справжні наміри промовця.
Посилання
Дворжецкая, М., Стериополо, Е. (1991). Методы эекспериментально-фонетического
исследования звучащей речи: учебное пособие по теоретической фонетике
иностранных языков. Киев: Киевский государственный педагогический институт
иностранных языков.
Красных, В. (2003). “Свой” среди “чужих”: миф или реальность? Москва: Гнозис.
Левицкий, В. (2007). Квантитативные методы в лингвистике. Винница: Нова Книга.
Олянич, А. (2007). Презентационная теория дискурса: Монография. Москва: Гнозис.
Сопер, П. (2002). Основы искусства речи. Ростов на Дону: Феникс.
Стеріополо, О. (2008). Стратегії, тактики та категорії спілкування. Науковий вісник
Ізмаїльського державного гуманітарного університету, 25, 149–154.
Paeschke, A., Sendlmeier, W. F. (1997). Die Reden von Rudolf Scharping und Oskar
Lafontaine auf dem Parteitag der SPD im November 1995 in Mannheim – Ein
sprechwissenschaftlicher und phonetischer Vergleich von Vertragsstilen. Zeitschrift
für Angewandte Linguistik, 27, 5–39.
