Хто вживає "Я" в наукових працях? До конкретизації поняття авторства в науковому письмі.
DOI:
https://doi.org/10.32589/2408-9885.2022.17.273411Ключові слова:
наукове письмо, особові та безособові формулювання, авторська концепція, перформативність, літературне письмо, авторський дискурс, науковість, стилістика, повсякденна наукова моваАнотація
Це дослідження має на меті більш чітко окреслити поняття “я” в контексті наукового письма. На першому етапі розглядається структурування наукового тексту. Науковим текстам властиві як перформативні, так і наративні аспекти.
На другому етапі аналізується конкретна авторська концепція, що лежить в основі наукових текстів. Вона відрізняється від авторської концепції літературних текстів тим, що прагне до надіндивідуального знання і сталості висловлювання.
Таким чином, науковість тексту визначається не стільки стилістичними формами, скільки науковими процедурами, які застосовуються автором: що більше вони відповідають царині тієї чи іншої дисципліни, то більш визнаним як науковий доробок стає текст. Якщо об’єктивність гарантується такою відповідністю – згідно з тезою цієї статті – питання
про доречність особових чи безособових формулювань стає другорядним. Рішення про дотримання конвенцій наукової мови у повсякденному науковому спілкуванні для поліпшення комунікації залишається зрештою за автором.
Посилання
Barthes, R. (2000), Der Tod des Autors. In F. Jannidis, G. Lauer, M. Martinez, S. Winko (Hg.), Texte zur Theorie der Autorschaft. Aus dem Französischen von M. Martinez (S. 185–193). Reclam, Stuttgart.
Berdychowska, Z. (2018), Personenreferenzen in linguistischen Abschlussarbeiten polnischer Germanistikstudierender im Vergleich mit dem deutschen linguistischen Usus. In L. Cirko, K. Pittner (Hg.), Wissenschaftliches Schreiben interkulturell: Kontrastive Perspektiven (S. 41–53). Peter Lang.
Bungarten, T. (1989), “Sprachliche Entfremdung” in der Wissenschaft. In Ders. (Hg.), Wissenschaftssprache und Gesellschaft. Aspekte der wissenschaftlichen Kommunikation und des Wissenstransfers in der heutigen Zeit. (S. 22–43). Attikon, Tostedt.
Ehlich K. (1993). Deutsch als fremde Wissenschaftssprache. Jahrbuch Deutsch als Fremdsprache, 19, 13–42.
Ehlich, K. (1995). Die Lehre der deutschen Wissenschaftssprache: sprachliche Strukturen, didaktische Desiderate. In H. L. Ketzenbacher, H. Weinrich (Hg.), Linguistik der Wissenschaftssprache (S. 325–352). De Gruyter.
Ehlich, K. (2000). Deutsch als Wissenschaftssprache für das 21. Jahrhunderts. GFL-journal, 1, 47–63. www.gfl-journal.de/1-2000/ehlich.pdf.
Ehlich, K. (2016). Prozedur. In H. Glück, M. Rödel (Hg.), Metzler Lexikon Sprache (5. überarbeitete Ausgabe) (S. 544). Metzler.
Ehlich, K. (2018), Nationalsprachen als Wissenschaftssprachen – Zur Entwicklung wissenschaftssprachlicher Schreibkulturen. In L. Cirko, K. Pittner (Hg.), Wissenschaftliches Schreiben interkulturell: Kontrastive Perspektiven (S. 21–40). Peter Lang.
Foucault, M. (2000). Was ist ein Autor? In F. Jannidis, G. Lauer, M. Martinez, S. Winko (Hg.), Texte zur Theorie der Autorschaft. Aus dem Französischen von K. von Hofer (S. 198-229). Reclam.
Gardt, A. (1995), Die zwei Funktionen von Sprache: kommunikativ und sprecherzentriet. Zeitschrift für germanistische Linguistik, 23, 153–171.
Gauger, H.-M. (Hg.). (1995). Über Sprache und Stil. Beck.
Goffman, E. (1981). The Lecture. In Ders., Forms of Talk (S. 162–196). University of Pennsylvania Press.
Graefen, G. (1997). Der wissenschaftliche Artikel: Textart und Textorganisation. Peter Lang.
Heller, D. (2018). Textuell basierte Wissensvermittlung und (vor-)wissenschaftliches Schreiben an italienischen
Hochschulen. In L. Cirko, K. Pittner (Hg.). Wissenschaftliches Schreiben interkulturell: Kontrastive Perspektiven (S. 121–137). Peter Lang.
Kaiser, D. (2003). “Nachprüfbarkeit” versus “Originalität” – Fremdes und Eigenes in wissenschaftlichen Texten aus Venezuela und Deutschland. In A. Steets, K. Ehlich (Hg.). Wissenschaftlich schreiben – lehren und lernen (S. 305–324). De Gruyter.
Oszlewska, D. (2018). Wann sagt ein Wissenschaftler ich? Wann meidet ein Wissenschaftler ich? Über stilistische Tendenzen in Texten jünger Wissenschaftler. In L. Cirko, K. Pittner (Hg.), Wissenschaftliches Schreiben interkulturell: Kontrastive Perspektiven (S. 195-223). Peter Lang.
Steiner, F. (2009), Dargestellte Autorschaft. Autorkonzept und Autorsubjekt in wissenschaftlichen Texten. Niemeyer, Tübingen.
Steinhoff, T. (2007). Zum ich-Gebrauch in Wissenschaftstexten. Zeitschrift für germanistische Linguistik, 35(1-2), 1–26.
Weinrich, H. (1989). Formen der Wissenschaftssprache. In Jahrbuch 1988 der Akademie der Wissenschaften zu Berlin (S. 119–158). De Gruyter. https://doi.org/10.1515/-9783112417843-012
